Кину в ніч свій тягар – сльози, замалює їх попіл хмар:
Хай ніхто і ніде, і ніколи не побачить наш зорепад.
Може досі ці зорі линуть у чиїсь неспокійні сни –
Одинокість мрій дитини забарилась в самоти.
Приспів:
Я пішов би в зорепади –
У простори площі прощ,
Тільки став мені на заваді
Цей останній літній дощ,
Цей останній літній дощ.
Може й він і на ваших вікнах переплаче останній раз,
І художник на ймення "зірка" намалює прощань анфас.
Кину в ніч свій тягар – сльози, замалює їх попіл хмар:
Хай ніхто і ніде, і ніколи не побачить наш зорепад.
