Ну скажи – хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я – це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Приспів
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто – ти і я...
Ну скажи – хіба це не печально,
У життя без гриму і прикрас
Розкидало штормом п’ятибальним
Наші сни
Так само, як і нас
Доля часто є несправедлива
Навіть тут, так само як і скрізь
Якось буду я
– Ти будь щаслива
Нам з тобою більше не зійтись
Приспів
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто – ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.
Альбом: Шабля (2012)
| 